Про знання – з листування Олександра Македонського і Аристотеля.

Із записів древньогрецького історика Плутарха відомо, що Олександру Македонському під час походу до Азії повідомили, що його вчитель філософ Аристотель опублікував у книгах деякі з глибоких таємних вчень, які до цього викладав Олександру. Він написав лист Аристотелю: “…Ти поступив неправильно, коли оприлюднив вчення, призначене для усного викладання. Чим же ми будемо відрізнятися від інших людей, якщо ті самі вчення, на яких ми були виховані, стануть загальним надбанням? Я хотів би переважати інших не стільки могутністю, скільки знаннями про вищі предмети”. Аристотель відповів Олександру: “… Так, за змістом це ті ж самі знання. Проте, щоб їх зрозуміти, потрібна допомога вчителя …”. Отже, Аристотель вважав, що передача нетривіальних знань можлива лише за участю вчителя [1].

Для позначення подібних нетривіальних знань Michael Polanyi (М. Полані) ввів позначення Tacit Knowledge. На відміну від  Explicit Knowledge (“явних знань”), Tacit Knowledge – це неявні, особисті знання висококваліфікованих спеціалістів [2, 3]. При соціалізації таких знань виникають проблеми. Багато дослідників зазначають, що висококваліфіковані спеціалісти спроможні вербально передати, як правило, не більше 30% своїх Tacit Knowledge [4, 5].
До Tacit Knowledge можна віднести значну частину знань про Business Intelligence.
Доступність  знань значній кількості працівників стала важливим чинником підвищення ефективності суспільної та корпоративної праці і привела до формування більш ефективних сучасних суспільств з ринковою економікою, у якій все більше значення має швидкість добування і засвоєння нових знань. Спроможність до швидкого засвоєння нових знань стала  єдиною стійкою конкурентною перевагою сучасних організацій [6].

  1. Плутарх. Избранные жизнеописания. В двух томах. Том 2. М.: Правда, 1987. – 592 с.
  2. Polanyi, M. Personal Knowledge. Towards a Post-Critical Philosophy. Michael    Polanyi  / Chicago: University of Chicago Press, 1958. – 442 p.
  3. Polanyi, M. The Tacit Dimension. Michael Polanyi. Garden City, New York: Doubleday & Company, Inc, 1966, P.1?25.
  4. Гаврилова Т. А. Базы знаний интеллектуальных систем / Т. А. Гаврилова, В. Ф. Хорошевский – СПб. : Питер, 2001. – 384 с.
  5. Герасимов Б. М. Человеко-машинные системы принятия решений с элементами искусственного интеллекта / Б. М. Герасимов, В. А. Тарасов, И. В. Токарев. – К. : Наук. думка, 1993. – 184 с.
  6. Nonaka, I. & Takeuchi, H. The knowledge creating company: how Japanese companies create the dynasties of innovation. Oxford: Oxford University Press, 1995. – 304 p.
Опубліковано в Business Intelligence, Decision Support System, Knowledge Management System, Все, Загальне

Залишити відповідь